📎https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/123233100
👨⚖️Суддя-доповідач: Синельников Є. В.
✅З 12.03.2020 на всій території України було запроваджено карантин, на період дії якого та протягом 30 днів з дня його відміни ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ від 17.03.2020, було заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Карантин на всій території України тривав з 12.03.2020 до 30.06.2023 (постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»
✔️37. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
38. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
39. Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України, з якою кореспондується частина четверта статті 319 ЦК України, власність зобов`язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
40. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
41. Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, а також Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, який набув чинності з 10 грудня 2017 року, та Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року
№ 417-VIII, який набув чинності з 01 липня 2015 року.
42. Відповідно до частин першої, другої шостої статті 19 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, зараз і надалі - у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
43. Положення щодо договірного характеру спірних правовідносин закріплені також у частині перші статті 12 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, а також частині першій статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII.
44. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
45. Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
46. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої поди, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцем таких послуг.
47. Процедуру погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проєкту договору однією із сторін.
48. У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку;
(3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
49. Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 3 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV).
50. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII).
51. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком (частина третя статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII).
52. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 липня 2014 року між ОСОБА_1 , як власником двох квартир у будинку АДРЕСА_1 і споживачем, та ТОВ «Керуюча компанія «Статут», як балансоутримувачем зазначеного будинку і виконавцем послуг, було укладено договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг.
53. Згідно зі статтею 2 зазначених договорів, предметом договору є надання виконавцем та своєчасна оплата споживачем наступних послуг: послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; послуг з централізованого постачання водовідведення холодної і гарячої води, послуг з централізованого опалення, компенсація вартості спожитої електроенергії; забезпечення утримання служби адміністраторів (консьєржів) в будинку та/або контрольно-пропускних постів до будинку, контрольно-пропускних пунктів в`їзду на територію, патрульної служби в будинку і на території, інші додаткові послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які не увійшли до тарифу, у зв`язку із домовленістю сторін про отримання споживачем послуг, що не враховані у структурі, періодичності та строках надання послуг, затверджених органами місцевого самоврядування.
54. Статтею 3 визначено вартість та порядок оплати послуг, зокрема плата за послуги повинна вноситися не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим.
55. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не виконував належним чином взятих на себе зобов`язань за договором-1 та договором-2, у зв`язку із чим утворилась заборгованість.
56. Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
57. Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (належне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).
58. З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.
59. Верховний Суд уже зауважував, що закріплена у пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові (постанова Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц).
60. З урахуванням встановленого у судовому порядку факту невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором-1 та договором-2, несплати коштів за надані за цими договорами житлово-комунальні послуги з 2014 року, що не спростовується відповідачем на підставі належних, достатніх та допустимих доказів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов мотивованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості з урахуванням передбаченої договором пені, 3 % річних від простроченої суми та індексу інфляції.
61. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неспростування відповідачем наявних у справі розрахунків суми основного боргу, наданих виконавцем послуг за договорами.
62. Згідно з пунктами 4, 5 частини третьої статті 2 ЦПК України одними з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін та диспозитивність.
63. Відповідно до положень частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
64. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
65. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
66. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
67. Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам отримання відповідачем житлово-комунальних послуг, як власником двох квартир у багатоквартирному будинку, а також невиконання останнім свого обов`язку щодо їх оплати. Зазначеного відповідач не спростував.
68. Заперечуючи проти заявлених ТОВ «Керуюча компанія «Статус» позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на відсутність у позивача права на укладення договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг, несправедливість і недійсність умов договорів, а також неподання позивачем доказів на підтвердження вартості тарифу.
69. Одними з основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
70. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
71. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
72. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц).
73. З огляду на передбачений законодавством принцип обов`язкової оплати спожитих житлово-комунальних послуг та презумпції правомірності договору, укладеного між сторонами справи, колегії суддів загалом погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договорами про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.
74. Колегія суддів зауважує, що згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
75. Обов`язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов`язки випливають з дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства.
76. Відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.
77. Зазначена практика правозастосування правових норм у сфері оплати житлово-комунальних послуг є сталою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі 712/8916/17, постанови Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 369/3682/16-ц, від 07 лютого 2024 року у справі № 372/2236/21).
78. У матеріалах справи наявні докази, що підтверджують набуття
ТОВ «Керуюча компанія «Статус» прав управителя багатоквартирного будинку
АДРЕСА_1 . Разом з тим відсутні докази укладення відповідачем відповідних індивідуальних договорів з виконавцями комунальних послуг (абзац 3 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII).
79. Підстав для визнання умов договорів, укладених 07 липня 2014 року, нікчемними у зв`язку з невідповідністю вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, з огляду на положення статті 5 ЦК України, немає.
80. Посилання заявника на незаконність нарахування пені у розмірі, що не відповідає положенням статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, колегія суддів відкидає.
81. Водночас, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги щодо неправомірності нарахування пені у період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни.
82. Загальновідомим є той факт, що з 12 березня 2020 року на всій території України було запроваджено карантин, на період дії якого та протягом 30 днів з дня його відміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ від 17 березня 2020 року, булозаборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Карантин на всій території України тривав з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року (постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями)).
83. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на безпідставність включення до періоду нарахування пені періоду березень - серпень 2020 року.
84. Крім того, судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень про задоволення позовних вимог ТОВ «Керуюча компанія «Статус» не враховано подану відповідачем заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
85. З урахуванням наявності у матеріалах справи розрахунків заборгованості, які не були спростовані в установленому законом порядку, а також беручи до уваги те, що справа перебуває у провадженні суду з 2018 року та позивачем неодноразово збільшувались позовні вимоги у зв`язку з її тривалим розглядом, колегія суддів вважає за можливе перевірити заявлені позивачем вимоги на предмет дотримання позовної давності.
86. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
87. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги.
88. За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
89. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
90. Звертаючись до суду у листопаді 2018 року, ТОВ «Керуюча компанія «Статус» просила суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договорами про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за період з 2014 року по серпень 2020 року (з урахуванням збільшених позовних вимог).
91. ОСОБА_1 у серпні 2019 року подав заяву про застосування наслід
Немає коментарів:
Дописати коментар