🟣Постанова Верховного Суду від 8 листопада 2023 року у справі № 521/6487/20: вселення осіб разом з дітьми до квартири без згоди одного зі співвласників квартири є порушенням визначеного статтею 358 ЦК України порядку здійснення права спільної часткової власності. За встановленого порушення майнових прав співвласника внаслідок недотримання порядку вселення вказаних осіб до спірної квартири останніх може бути виселено за вимогою співвласника, що відновлює становище, яке було до такого порушення. Питання щодо законності вселення у квартиру має вирішуватися як підстава позову в спорі про виселення. Позовні вимоги про визнання незаконним вселення не відновлюють порушеного права співвласника, тому є неефективним способом захисту.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/114904527
🟣Постанова Верховного Суду від 8 листопада 2023 року у справі № 496/4525/17: неповнолітні діти набувають прав на користування житлом лише в разі набуття такого права батьками або законними представниками. У разі втрати ними цього права правові наслідки поширюються і на неповнолітніх дітей. Оскільки статус тимчасових мешканців не дає самостійного права на житлове приміщення, то діти цих осіб прав на займане житло теж не набувають, а у випадках самоправного зайняття житлового приміщення обов’язок виселення без надання іншого жилого приміщення поширюється і на неповнолітніх дітей таких осіб.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/114834984
🟣Постанова Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 520/8352/19: малолітня дитина має визначене законом право користування житлом у кожного з батьків, оскільки розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав щодо дитини.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/112484341
🟣Постанова Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 554/3289/20: не можна вважати не поважною причину непроживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці з одним із батьків, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживання за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізовувати його лише, коли досягає певного віку. Не впливає на поважність причин непроживання дитини і наявність у того з батьків, з яким вона фактично проживає, права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним у цьому випадку є забезпечення найкращих інтересів дитини.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/98298895
Немає коментарів:
Дописати коментар